Яктак А батьки у наших очах живуть
Вечір знову
І кожен пише тут сторінку свою нову
Сльозу множу
Та почерком твоїм не писати я не можу
Повторю собі
вчителя продовження у тобі
А батьки у наших очах живуть
Їх мрії з нами поки і ми ще тут
І знаєш якщо гудки твої ще йдуть
Набери бо лиш твого дзвінка ждуть
А як би я хотів повернути час назад
Там де спільне фото на старий фотоапарат
От би як тоді коли дні здавались довшими
коли вечорами розмовляли довше ми
Можливо і не розкажу все тут
вчинки ваші в грудях в мене вже давно цвітуть,
Можливо ці слова і не розберуть на цитат
Навчив не опускати рук я дякую тат